Історія медицини Веселівського району починається з далеких років ХІХ століття. Але спомини про неї є лише в 20-тих роках нинішнього століття.

Селище Веселе, яке відноситься до Мелітопольського повіту, часто відвідували епідемії хвороб, люди лікувалися або самотужки, або у місцевого фельдшера. Смертність була високою. Лише у 1921 році в с. Гаврилівці (нині Чкалове) була відкрита невеличка лікарня. Вона й допомагала населенню ближніх сіл. Працювали в ній 1 лікар, 5 фельдшерів та 3 санітарки.

В березні 1923 року був створений Веселівський район Мелітопольської округи. Він почав швидко розриватися і в будівництві, і в тваринництві, і в охороні здоров’я. Вже в 1925 році в с. Веселе ведеться будівництво лікарні на 15 ліжок, відкрито 2 амбулаторії, аптека.

А в 1936 році відкриті: терапевтичне, хірургічне та інфекційне відділення. Головним лікарем тоді був Сидір Нефедович Крешталь (народився 1897 року – рік смерті невідомий). Сидір Нефедович був учасником першої світової війни, людина дуже відповідальна, вболіваюча за роботу. В 1938 році за доносом Сидора Нефедовича заарештували, певний час він перебував в концентраційному таборі. Згодом був реабілітований та його подальша доля нам невідома.

В 1938 році головує в лікарні Іван Мойсейович Сторчило (1917 рік народження). Під його керівництвом лікарня в Веселому реконструйована, і в ній до 1940 року вже нараховувалось 60 ліжок. Працювало 10 лікарів. Та почалася Велика Вітчизняна війна. Іван Мойсейович та частина лікарів пішли на фронт. Але лікарня працювала і в період окупації Веселого німцями.

Після звільнення Веселого від фашистів в 1943 році частина лікарів повернулася з фронту на свою роботу. В с. Білорецьке в дільничну лікарню повернувся в 1943 році Іван Федорович Сафонов ( 1920-1996 рр.). Війна не дала йому змоги закінчити Дніпропетровський медичний інститут. Але знання та вміння допомогли керувати лікарнею понад 40 років. За нинішніми мірками це, власне, був сімейний лікар. Він знав про людей села все: лікував не тільки ділом, а й порадою. Мав розвинене почуття гумору. Тому й пацієнти його лікувалися завжди успішно.

Справу І.Ф. Сафонова в ЦРЛ продовжував його син – Борис Іванович Сафонов, 1949 року народження, який працював лікарем-терапевтом. Зараз він перебуває на заслуженому відпочинку.

В 1946 роців Веселівську номерну лікарню на 50 ліжок приїхало молоде подружжя Бобрових, загартованих у Великій Вітчизняній війні. Леонід Семенович Бобров ( 1906-1984 р.р.) був призначений головним лікарем, а Марія Митрофанівна (1917-1995 рр.) – лікарем – терапевтом. До цього їх теплотою і любов’ю згадують жителі району.

В післявоєнні роки лікарям доводилося працювати тяжко. Не було електроенергії, оперував Леонід Семенович при керосиновій лампі. Практично володів всіма видами необхідних операцій, крім нейрохірургічних. Марія Митрофанівна вислуховувала, лікувала, допомагала всім терапевтичним хворим. На бідарці, запряженій двійкою коней, по веселівському бездоріжжю обслуговувала виклики. І вдень, і вночі. Але жодного разу з її вуст не зірвалося бодай слова скарги на долю.

Вони любили життя. Тому в їхню пам’ять з 1998 року, одна з вулиць с. Веселого перейменована їх ім’ям – вулиця Бобрових.
З 1956 року Леонід Семенович почав працювати хірургом, а головним лікарем став Беликов Микола Григорович ( 1925 року народження). В цей час кількість ліжок в лікарні зростає до 150, працюють 3 дільничні лікарні та 16 фельдшерських пунктів. В тому ж 1956 році Веселівський район був об’єднаний з Михайлівським, де був головним лікарем Анатолій Мефодійович Літун.

В 1964 році Веселівський район знову був виділений в окрему адміністративну одиницю. Тепер вже не в номерну, а в центральну лікарню прибув головним лікарем Василь Іванович Черкесов ( 1925-1996 рр.) Він пройшов всю війну. Був гарним організатором, тому й охорона здоров’я знову почала міцніти.

Кількість ліжок в ЦРЛ зросла до 225. Почалось будівництво поліклініки на 250 відвідувань у зміну. Працював він до 1967 року. Потім виїхав з району.

З 1967 по 1970 рік продовжила династію головних лікарів Людмила Михайлівна Белікова ( 1934 року народження). Вона закінчила будівництво поліклініки. Лікарня завжди займала одне з провідних місць по показниках роботи. Нині вона працює в рідній лікарні акушер – гінекологом.

З1970 року по 1980 рік головним лікарем призначений Віктор Іванович Мартинов ( 1934 року народження). В цей час активно ведеться будівництво в ЦРЛ. В 1978 році здається новий корпус на 120 ліжок, де розміщуються хірургічне, акушерсько-гінекологічне, пологове та дитяче відділення. Виросли нові спороди адміністративного корпусу та харчоблоку. Кількість ліжок в ЦРЛ зростає до 320. Виростають и штати медпрацівників. Колектив працює як одне ціле. Віктора Івановича співробітники ласкаво називають «батько Віктор». Адже він міг бути і принциповим, і в той же час завжди допомогти в скрутну годину. Зараз Віктор Іванович працює акушер-гінекологом.

З 1980 року по 1984 рік в центральній районній лікарні працює головним лікарем Олександр Борисович Косинський.
В 1984 році призначений на цю посаду Михайло Михайлович Савенко (1949р.н.). Людина також доволі енергійна. Гарний організатор, він продовжує розвивати та удосконалювати охорону здоров’я району. В 1986 році відкривається кардіологічне відділення на 40 ліжок. В 5 селах району фельдшерські пункти реорганізуються в лікарські амбулаторії. Сільські дільниці забезпечуються транспортом. Тепер в ЦРЛ налічується 360 ліжок, 3 дільничні лікарні загальною кількістю 90 ліжок, та 13 ФП і ФАПів. Пропагандист всього нового і передового, Михайло Михайлович втілює в життя все сучасне в медицині на той час. Заклади охорони здоров’я переводяться на новий господарський механізм, організуються бригадні підряди медпрацівників у відділеннях. За рахунок чого зросла і зарплатня лікарів, медичних сестер та санітарок. Переймається передовий досвід роботи ФАПів та амбулаторій України. В 1991 році М.М. Савенко переходить на роботу лікарем-кардіологом. А в 1998 році його обрано депутатом Верховної ради України.

З 1991 року по сьогоднішній день головним лікарем Веселівського району працює Олександр Миколайович Колісник. Приїхавши в район молодим дитячим хірургом в 1989 році, Олександр Миколайович вже тоді зарекомендував себе гарним спеціалістом, швидко завоював пошану серед колективу. Тому, мабуть, перехід на посаду головного лікаря медпрацівники зустріли з радістю. Адже свій, і людей знає. Олександр Миколайович справдив надію. Вже в 1993 році будується 4-х поверховий корпус замість старих довоєнних будівель. Тут розміщуються, дитяче, неврологічне і відділення переливання крові. А вже в 1995 році новий корпус здається в експлуатацію. Керівник з новим типом мислення, яке відповідає тим змінам, що відбуваються в країні, Олександр Миколайович втілює в життя лікарні комп’ютерні технології. У відділеннях з’являється сучасна медична апаратура. В 1996 році відкривається в ЦРЛ ще одне відділення – інтенсивної терапії та реанімації, яке обладнано відповідно до вимог сучасності. У 2009 році в ЦРЛ було введено медичну інформаційно-аналітичну систему, яка дозволяє вести електронні історії хвороби та виконувати їх статистичну обробку. Всі автоматизовані робочі місця (їх близько 50), об’єднані в єдину мережу. Мається можливість проведення дистанційного навчання персоналу та дистанційного консультування хворих.

З 2015 року в ЦРЛ активно розвивається лапароскопічна хірургія. Кількість таких операцій щорічно зростає, а географія пацієнтів розширюється.

У 2018 році Веселівську ЦРЛ реорганізовано в комунальне підприємство «Веселівська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування».